У першій частині цієї серії ми говорили про те, чому теорія типів особистості може бути корисною у створенні вигаданих персонажів і навіть у самому процесі письма. Але як це виглядає на практиці? Давайте детальніше розглянемо, як застосування теорії типів особистості у розвитку персонажів робить їх більш правдоподібними та реалістичними, використовуючи кілька прикладів.
Послідовність
Дотримуючись типу особистості персонажа, автор може будувати його поведінку логічно й послідовно, уникаючи плутанини чи роздратування читача через, здавалось би, неадекватні чи нелогічні дії. Почнімо з прикладу.
Приклад: Сержант Деніз Вашингтон (Неспокійний Протагоніст, ENFJ-T) завжди заходила першою у двері під час облави. Не поступаючись із самого першого дня на службі, вона щосили намагалася довести свою спроможність серед блакитного моря чоловічості, яка іноді здавалася їй загрозою. Свою роботу вона виконувала з гордістю, рішуче роблячи крок вперед, прагнучи пробити діру в старомодному мисленні департаменту так само завзято, як вона вибивала двері під час рейду.
Використання моделі типу особистості для Неспокійного Протагоніста допомагає зрозуміти, як цей персонаж найімовірніше діятиме в будь-якій ситуації. Вона відважна, цілеспрямована, ідеалістична та неспокійна. Знання її рис і переважаючої поведінки допомагає автору вирішити, як вона реагуватиме на конфлікт із колегою, сварку з коханим, смерть у родині чи навіть на щось настільки буденне, як випадково перекинута дитиною лампа. Це підтримує послідовність персонажа незалежно від етапу оповіді.
Іноді персонаж повинен зробити щось, що здається нехарактерним для його типу особистості. У таких випадках авторові важливо пояснити або натякнути на причину такої поведінки. (До цієї теми ми повернемося докладніше у третій частині.)
Мотивація
Врахування поведінки, зумовленої рисами, допомагає авторам наділяти персонажів логічними причинами для їхніх учинків, удаваних або дійсних, гармонійно поєднуючи це з передісторією та особистими деталями.
Приклад: Арман (Впевнений Логік, INTP-A) вештався територією халіфату, не знаходячи радості в ремеслі батька і спокою поруч із матір’ю — а їхнє невдоволення мало його турбувало. Захоплення від відкриттів підштовхувало його вперед, як і жага вирвати найкращі коштовності з-поміж багатіїв царства. На думку Армана, красти у багатих — не злочин, і не було причин не забезпечити собі багатство в цьому процесі, тож він завжди із задоволенням вигадував нові й хитрі схеми.
Чому Арман так легко ігнорує закони і волю своїх батьків? Це просто жадібність? Можливо, ні. Як Інтуїтивний Логічний тип, він знаходить виправдання всьому, що обмежує його натхнення, і воліє залишатися незалежним, бо частково відсторонений від чужих емоцій. Його Впевнена Ідентичність робить його самовпевненим, але мало зацікавленим у строгій структурі життя — він робить те, що захоче, тоді, коли захоче. Гнучка риса особистості підживлює його цікавість і дозволяє комфортно порушувати правила. Він приємний пройдисвіт, але в питаннях власних інтересів непохитний.
Взаємодія персонажів
Розуміння того, як різні типи особистості взаємодіють між собою, допомагає авторам знаходити цікаві ідеї для позитивних чи негативних взаємодій, надихаючи на створення сюжетів і динамічних сцен.
Приклад: Лука (Неспокійний Посередник, INFP-T) дедалі більше тривожився через випадкового попутника. Саме по собі вже було досить неприємно, що їхній підйомник раптово зупинився над гострими каменями, що проштрикували останній сніг сезону, та американцю поряд із ним це виявилося байдуже, як і власний недогляд у зовнішності. “Друже, думаю, можна просто зістрибнути,” сказав американець (Впевнений Підприємець, ESTP-A), нахилившись убік і почавши розгойдувати їхнє спільне сидіння. “Будь ласка, не рухайся. Давай просто зачекаємо, будь ласка,” промовив Лука з болісним швейцарським акцентом англійською, шкодуючи, що не залишився у своєму ательє в Берні. Американець просто засміявся й почав ще сильніше розмахувати ногами. “Розслабся, брате, розслабся…”
Знаючи, що Лука — чутливий, замкнений тип, автору легше визначитися, як він реагуватиме на більш зухвалого і безтурботного Підприємця. Лука лякається найменшої небезпеки, залишаючись ввічливим, а американець впевнено оцінює ситуацію і не переймається чужою тривогою через “а що, якщо...”. Якщо чітко окреслити протилежності персонажів згідно з типологією, їхня взаємодія практично пишеться сама собою.
Внутрішні реакції
Визначати почуття персонажів до подій значно легше, якщо автор дотримується “поведінкової карти” типів особистості — це допомагає наповнювати їхню реакцію та внутрішні монологи деталями. Це стає у пригоді для викладу думок і внутрішньої рефлексії. Наприклад, уявімо історію про вдівця середнього віку, який втомився від самотності й намагається подолати ізоляцію.
Приклад: Крістофер (Неспокійний Архітектор, INTJ-T) не знав, як поводитися з баристкою, що фліртувала з ним. Це була просто службова ввічливість чи вона справді знаходила в ньому щось привабливе? Чи, може, він сам собі це уявляв? Він пробував залишати щедрі чайові і жодних чайових — але вона завжди звертала на нього особливу увагу, розпалюючи давні, хлоп’ячі надії. Думка про роман із молодшою жінкою змушувала його сумніватися, він вагався, чи зможе дозволити собі піти за бажаннями. Звісно, всі ці болісні роздуми не дарували йому навіть натяку на соціальну сміливість, і їхня розмова цього ранку була такою ж буденною, як і його замовлення кави.
Розуміння внутрішніх процесів, що формуються рисами, допомагає автору правильно обрати тип особистості героя і відповідно описати його думки. Неспокійний Архітектор чудово підходить для образу цього вдівця: хоч йому властива багата уява й натхнення, цей тип часто вагається, змушуючи себе пропускати почуття крізь фільтр раціональності, а не висловлювати їх напряму — такий підхід створює в романтичній темі особливу напругу.
Автономність
Письменників частково обмежує власний тип особистості: вони мимохіть проектують себе на персонажів і інколи їхні твори стають розмитими через особисті риси автора. Думати як абсолютно інша людина — справжній виклик, але розуміння інших типів особистості допомагає впоратися з цим завданням. Це також дозволяє розрізняти персонажів, щоб кожен виглядав самобутньо, навіть якщо всі вони породжені однією уявою.
Приклад: Автор (Неспокійний Активіст, ENFP-T) пише похмуру історію про подружжя із передмістя, яке намагається впоратися зі смертю своєї єдиної дитини — підлітка, що загинув у автокатастрофі, перебуваючи за кермом напідпитку. Автор вирішує, що батько буде Неспокійним Логістом (ISTJ-T) і досліджує, як такий тип міг би впоратися з травмою. Хоча автор у момент горя, скоріш за все, шукав би підтримки в близьких, він усвідомлює, що батько здебільшого пригнічує біль і описує його падіння в алкоголізм, аби втекти від власних почуттів.
Писати правдоподібно про “чужих” людей складно, але теорія особистості працює як путівник по незвіданому світу чужого серця й думок.
Гнучке натхнення
Коли персонажі описані через типи особистості, авторові легше уявити їхній спосіб життя і швидко знаходити цікаві ідеї для сюжету. Конфлікти чи, навпаки, гармонія між стилями, методами та навіть довгостроковими цілями персонажів стають очевиднішими, якщо їхні типи чітко визначені. Імовірні варіанти взаємодії різних типів — це лише відправна точка: конкретні дії персонажів, як і раніше, залежать від фантазії автора.
Приклад: Герої з дуже відмінними типами можуть зійтися завдяки тому, що їхні протилежні риси врівноважують одне одного — і разом вони стають чудовою командою. Або ж ті самі типи можуть відверто ненавидіти одне одного, просто не дозрівши до розуміння важливості співпраці, а не наполегливої гри кожного “по-своєму”. Водночас персонажі з дуже схожими типами можуть відчувати духовну спорідненість, або ж страждати від серйозних конфліктів у світогляді, переконаннях чи мотиваціях, навіть попри близькість характерів.
Чи то об’єднають героїв спільні риси, чи зроблять їх противниками, автор завжди може поглибити характери, якщо причини цих взаємин зумовлені типологією особистості. Звичайно, навіть послідовні й глибокі персонажі зовсім не обов’язково мають бути передбачуваними — про це йтиметься у нашій наступній частині.
Додатково до читання
Перегляньте інші частини нашої серії “Письмо художньої прози”:
Теорія особистості у написанні художньої прози I: Персонажі по-особистому
Теорія особистості у написанні художньої прози III: Межі та руйнування правил
Теорія особистості у написанні художньої прози IV: Глибини зла — “негативні персонажі”
Теорія особистості у написанні художньої прози V: Письмо для типів особистості читачів
Теорія особистості у написанні художньої прози VI: Розширення привабливості